проживати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
жити — 1) (бути живим), існувати; дихати (бути живим і здоровим); вікувати, поживати (проживати свій вік) 2) (бути жителем якоїсь країни, місцини, будинку), проживати, пробувати, поживати; населяти (про значну кількість людей певної місцини); мешкати… … Словник синонімів української мови
мешкати — аю, аєш, недок. 1) Жити, проживати (у певному приміщенні). || Жити (в гнізді, лігві і т. ін. – про тварин, птахів). 2) рідко. Жити, проживати у певній місцевості, місці … Український тлумачний словник
проживатися — а/юся, а/єшся, недок., прожи/тися, живу/ся, живе/шся, док., розм. 1) тільки док., безос. Жити (у 1 знач.) якийсь час. 2) тільки недок., безос. Те саме, що проживати 4). 3) тільки док. Витратившись, залишитися без засобів існування. 4) тільки… … Український тлумачний словник
тяжко — (1) 1. Безл. Трудно, затруднительно, нелегко: Рекъ Боянъ и ходы на Святъславля пѣснотворца стараго времени Ярославля, Ольгова коганя хоти: «Тяжко ти головы кромѣ плечю; зло ти тѣлу кромѣ головы», Рускои земли безъ Игоря. 44. 1150: Дружина же… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"
виживатися — а/юся, а/єшся, недок., ви/житися, ивуся, ивешся, док., рідко. 1) Проживати все. 2) тільки недок. Пас. до виживати 3) … Український тлумачний словник
визимовувати — ую, уєш, недок., ви/зимувати, ую, уєш, док. 1) неперех. Проживати зиму, існувати протягом зими. || Виживати зиму, залишатися жити після зими. 2) перех., розм. Годувати, доглядати протягом зими … Український тлумачний словник
вікувати — у/ю, у/єш, недок. Проживати свій вік; жити. || Довго перебувати, жити де небудь. || перен. Завжди, постійно перебувати, знаходитися де небудь (про предмети) … Український тлумачний словник
жити — живу/, живе/ш, недок. 1) Бути живим, існувати; прот. помирати, вмирати. 2) Перебувати, проживати де небудь. 3) Проводити життя в якийсь спосіб. || з чого, на що. Мати за джерело свого існування. 4) чим. Вважати що небудь основним у житті, бачити… … Український тлумачний словник
заселяти — я/ю, я/єш і засе/лювати, юю, юєш, недок., засели/ти, селю/, се/лиш, док., перех. 1) Займати ненаселене місце для проживання (про людей), робити його населеним. || Займати приміщення під житло. || Займати якусь ділянку, певний простір для життя,… … Український тлумачний словник